Нові обличчя Одещини: рік на посаді голови Захарівської РДА


Минув рік від часу призначення на посаду голови Захарівської районної державної адміністрації Дмитра Івановича ФРАНЧУКА. Яким він був для молодого, енергійного та ініціативного керівника? Про це та багато про що інше він розповів в інтерв’ю газеті “Одеські вісті”.

– Дмитре Івановичу, вам довелося очолити район у дуже складний для країни час. Чи вдоволені ви підсумками того, що зроблено?

– Ситуація у нашому районі, як і в цілому по країні, справді, дуже складна. Є багато проблем, за які треба братися і вирішувати. Про них ми знаємо і працюємо в цьому напрямі. Але, як на мене, найкраще за будь-які слова говорить мова цифр: у першому півріччі Захарівський район посів четверте місце в області за результатами рейтингових показників щодо надходжень податків та зборів, перше місце – за надходженням плати за землю. Це стало можливим завдяки роботі районної групи з питань обліку фактичного землекористування. Її створено розпорядженням  голови РДА. З початку року вона опрацювала та проаналізувала документацію щодо обробітку землі в усіх сільських і селищних радах. Такі інвентаризаційні заходи додатково принесли до місцевих бюджетів десятки тисяч гривень. А це дало можливість ремонтувати будинки культури, ФАПи, заклади освіти, водомережі, впорядкувати дороги та вирішити ряд інших нагальних проблем.

– На кого спираєтеся у своїй роботі? Хто ваша команда?

– З перших днів я прагнув налагодити ефективну співпрацю районної державної адміністрації та районної ради. Аби не було жодних протистоянь, конфліктів. Прийняття рішень має відбуватися синхронно й ефективно. На сьогодні у нас повне взаєморозуміння з головою районної ради В’ячеславом Анатолійовичем Думитрашком та більшістю депутатського корпусу. Я вважаю, що така співпраця лише на користь району.

Натомість деякі сільські голови закидають мені, що слід тісніше працювати з підприємцями та фермерами. Адже з їхньою фінансовою допомогою можна вирішувати багато проблем на місцях. У такі моменти хочеться пояснити лідерам громад, що налагоджувати зв’язки зі спонсорами – то їхній клопіт. У голови райдержадміністрації інші завдання.

З іншого боку, мене просто вразила деяка байдужість наших підприємців та фермерів. Спільно з районною радою ми збирали їх декілька разів, аби разом відремонтувати дороги, встановити камери відеоспостереження та утворити громадське формування з охорони правопорядку. Ми планували виділити на це певну суму з районного бюджету і попросили допомоги у спонсорів. Але чомусь далі слів справа не зрушила…

Я завжди дивуюся, коли буваю в гостях у своїх колег. Наприклад, у Великомихай­лівському та Саратському районах голови РДА не бігають із простягнутою рукою до підприємців, фермерів. Ті самі приходять до районної лікарні або дитсадка і питають, чим можуть допомогти. Вони самостійно ремонтують дороги, об’єкти соціальної сфери на селі і не показують пальцем на керівників району. У нас чомусь такого нема.

– У вас також були непорозуміння з освітянами та попередніми керівниками району… Вони звинуватили вас у некомпетентності та самопіарі.  Як вирішалася ця ситуація?

– Так, справді, цю історію було винесено на широкий загал і я навіть був вдячний, що люди почали висловлювати свої думки вголос. А з чого все почалося? Освітяни образилися на мій намір звільнити педагогів пенсійного віку. До того ж я невдоволений підготовкою учнів до ЗНО та низьким рівнем показників наукової діяльності в школах. Ну скажіть, як може людина пропрацювати в школі 30 років і не мати досягнень на всеукраїнському чи міжнародному рівнях?

Після відкритого звернення освітян я тісніше поспілкувався зі вчительськими колективами і пояснив їм свою позицію. Справа в тому, що у світлі освітньої реформи скорочення педагогів буде неминучим і, звичайно, перевага віддаватиметься молодим та сучасним викладачам. Хмизу у вогонь додавала й тривала вакансія начальника відділу освіти. Адже всі тендери зривалися і це не могло радувати вчительські колективи. Наше спілкування було дуже тяжким, у кожній школі нас зустрічали надто нерадісно. Та все ж таки ми знайшли спільну мову і зараз, коли постало питання закриття Василівської школи (там навчається всього 26 учнів), райдержадміністрація прийняла рішення на користь дітей і вчителів. Принаймні до кінця цього навчального року тут не припинятиметься навчальний процес.

Щодо критики попередників, то я до неї ставлюся спокійно. Я згоден, що в деяких питаннях був некомпетентним, десь не розумів ситуацію. І все тому, що, на відміну від колишніх керівників району, ніколи не працював чиновником, не був у політиці. Проте завжди найважливішим для мене було і залишається відчуття відповідальності. Я чесно і з повною віддачею працюю на розвиток району. Що поганого в тому, що голова райдержадміністрації став відкритим для людей? Вся діяльність широко висвітлюється в соціальних мережах, у мене немає чітко визначених прийомних днів – громадяни можуть прийти до мого робочого кабінету або зв’язатися іншим способом у будь-який час. І це не самопіар, а, на мій погляд, нормальна діяльність сучасного чиновника.

– Дмитре Івановичу, наприкінці літа ви знову привернули до себе увагу громадськості, прийнявши безпрецедентне кадрове рішення: з 1 вересня введено нову посаду начальника відділу освіти, культури та молодіжної політики. Цим самим ви об’єднали, так би мовити, три портфелі. Як вважаєте, чи впорається один чиновник із таким значним обсягом роботи?

– Ми дуже довго думали над оптимізацією структури РДА і над тим, хто здатен потягнути цього воза. Нам потрібна була людина, яка має досвід роботи вчителем, знає проблеми юного покоління та вміє організовувати культурні заходи. Зрештою, освіта, культура та молодь завжди взаємодіють. Цю посаду обійняв Олег Вікторович Миндра, і я впевнений, що це було вдале кадрове рішення.

–  А як ви ставитеся до об’єднання громад? Яким бачите майбутнє району?

– Ще на початку цього року я бачив його як одну громаду. Район невеликий, тож ділити на частини нема що. Та коли фінансисти зробили розрахунки економічної спроможності сільських і селищних рад, вийшло, що Затишшя при об’єднанні із селом Торосове має більший потенціал, ніж решта території району разом взята. І цим затишани вдало скористалися. Вони першими розпочали процес об’єднання, а селище поступово стає економічним центром нашого району. Залізнична колія дає хороший дохід у бюджет, на території громади розвиваються існуючі підприємства та створюються нові. Нині райдержадміністрація веде перемовини з поляками, які мають намір встановити на території Затишшя потужні сонячні батареї. Також планується відкриття автозаправної станції. Словом, перспективи у Затишшя дуже хороші і сьогодні ми обстоюємо утворення двох громад у районі. Вже декілька тижнів я зустрічаюся з представниками Литви, які дали згоду провести у нас семінар на тему територіальної реформи. Досвід поляків дуже цінний, але у Литві зовсім інша модель і ми маємо вивчити її також.

Загалом, я вважаю, що майбутнє у ра­йону непогане. Люди будуть добре жити завдяки основному багатству – землі. Цього літа до нашого регіону зайшла потужна сільськогосподарська компанія, що склала сер­йозну конкуренцію місцевим фермерам. Представники цієї фірми пропонують власникам земельних паїв солідну орендну плату – близько 7 відсотків, у той час як деякі тутешні сільгоспвиробники працюють із пайовиками без укладення договорів і сплачують людям лише 3-4 відсотки від нормативно-грошової оцінки землі. Це підштовхнуло деяких фермерів збільшити орендну плату. Від цього буде краще і пересічним громадянам, і місцевим бюджетам.

– Дякую за інтерв’ю.

Джерело

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s