Олександр Гуменюк. Батя. Серія “Герої Одещини”


Гуменюк Олександр Леонідович народився 5 серпня 1964 році в с. Ясеново Друге, Любашівського району Одеської області. Тут пройшли його дитинство і юність.

Ще з шкільної парти мріяв Сашко бути військовим, але мати наполягала, аби її син здобув гарну цивільну професію. Отримавши атестат про середню освіту, він  вступає до Одеського політехнічного інституту.  Очевидно зрозумівши, що спеціальність інженера – це зовсім не його покликання, Олександр кидає інститут, кидає навчання і йде служити в Армію.

Після демобілізації із строкової служби переводиться із політехнічного інституту в Рязанське вище командне десантне училище.  По закінченні – стає кадровим бойовим офіцером.

На початку військової кар’єри Олександру зробили пропозицію, від якої не кожен зміг би відмовитися, йому запропонували стати офіцером тилового забезпечення військової частини. Але він відмовився, остаточно обравши шлях бойового офіцера.

Почав служити Батьківщині вірою і правдою. Нарівні зі своїми бійцями здійснював багатокілометрові марш-кидки, стрибав з парашутом, навчав солдатів і сам навчався майстерно володіти прийомами рукопашного бою.

article6335gumenykbig1

Невипадково саме йому випало виконувати завдання місії ООН у миротворчому батальйоні за кордоном.

В радянські часи служив у країнах Прибалтики. Під час служби там Олександр і його підлеглі відмовились розганяти мирний мітинг біля телевежі, він написав рапорт на звільнення й повернувся до Києва.

Життєпис:

05.1983—11.1983 — Курсант в/ч 23590 (СКВО).

11.1983—06.1985 — Механік метеоприладів в/ч 55618 (КВО).

08.1986—06.1990 — Курсант Рязанського ВВДКДКУ (КБВО)[3].

06.1990—09.1990 — Командир парашутно-десантного взводу ВДБ (ВДВ).

09.1990—12.1990 — Командир комендантського взводу ВДБ (ВДВ).

12.1990—02.1992 — Командир взводу-викладач шп вдв (ВДВ).

08.1993—08.1995 — Командир навчальної роти амд (ОдВО).

08.1995—12.1995 — Начальник штабу — заступник Командира 28ОУБ (ОдВО).

12.1995—10.1997 — Заступник командира 28ОУБдВО (ОдВО).

10.1997—08.1999 — Заступник командира батальйону амб (ОдВО).

08.1999—01.2001 — Командир парашутно-десантного батальйону амд (Півд. ОК).

01.2001—09.2001 — Начальник штабу — перший заступник командира полку оамп ( Півд. ОК).

09.2001—06.2003 — Слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня НАО.

06.2003—01.2004 — Начальник штабу — перший заступник командира центру нцсп (Півд. ОК).

01.2004—03.2004 — У розпорядженні ГСВ ЗСУ.

03.2004—07.2005 — Старший офіцер групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

07.2005—09.2006 — Начальник групи бойової підготовки овш уамв (КСВ ЗСУ).

З 03.2014 — Командир 11 батальйону територіальної оборони Київського обласного військового комісаріату оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Проходив службу в складі українського миротворчого контингенту на Балканах.

 

Коли Олександру виповнилось 40 років, дружина подарувала йому довгоочікуваних дітей – трійко хлоп’ят – Святослав, Олег та Максим. Щастя батьківства переповнювало його.

family kопіювати

Революція Гідності захопила Олександра з головою. Він був командиром 11-ї сотні самооборони Майдану. Майдан переміг, але настала криза. І офіцер в запасі сформував добровольчий батальйон територіальної оборони «Київська Русь», сам його і очолив. Втрата Криму , початок військових дій на Донбасі змусили його прийняти єдине правильне рішення – стати на захист України. Добровольчий батальйон під командуванням Олександра Гуменюка проводив настільки успішні бойові операції, що бойовики-сепаратисти називали його «особистим ворогом Путіна».

41339685347chumenuk

У ніч з 14 на 15 серпня поблизу міста Дебальцеве підполковник в запасі Олександр Леонідович Гуменюк отримав смертельне поранення зі снайперської гвинтівки.

Указом Президента України №660/2014 від 21 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання військового обов’язку»  Олександр Леонідович Гуменюк нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.

Указом № 1 від 4 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно). Звання полковника також отримав посмертно.

Похований в смт Коцюбинське, Київська область. Дружина – Олена Олександрівна займається волонтерством, допомагає військовим у зоні АТО.

В батальйоні Олександр Гуменюк отримав позивний Батя тому, що до своїх підлеглих завжди ставився по-батьківські.

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s