Дмитро Васильєв. Позивний “Рубін”. Серія “Герої Одещини”


Народився 4 березня 1986 року в м. Макарів – 1, Київська область, в родині військовослужбовців. З раннього дитинства Дмитро мріяв продовжувати офіцерську династію Васильєвих. Дитинство і юність пройшли у військових містечках Київської та Одеської областей. Закінчив Чорноморську загальноосвітню школу Комінтернівського району, в 2001 р. вступив до Одеського військового ліцею. В 2009 році закінчив Львівський інститут Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями механізованих підрозділів».

20 червня 2009 року лейтенант Д. Васильєв був зарахований до складу офіцерського корпусу ВСУ й призначений на посаду командира механізованого взводу Центру забезпечення навчального процесу Львівської академії Сухопутних військ. Проте мріяв про кар’єру офіцера бойового підрозділу і в жовтні 2010 року перевівся в склад 28 ОМБР, дислокованої в Одеській області.

В ці роки старший лейтенант Д. Васильєв постійно бере участь у міжнародних військових навчаннях й досягає значних успіхів. По підсумкам 2013 року механізований взвод під його командуванням став кращим в 28 ОМБР.

12516504_790839741045279_1765629843_n

В червні 2014 року Дмитро став командиром механізованої роти, і вже 7 червня його рота прибула до зони АТО. Пройшов гарячі точки під Саур-Могилою та Амвросієвкою разом із своїм підрозділом, продемонструвавши мужність, відвагу і стійкість. 31 липня 2014 отримав мінно-вибухову травму в результаті артилерійського обстрілу.  Після ротації і лікування у шпиталі повернувся на блокпост під  Донецьком.

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзи, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

В грудні 2014 року офіцеру Д. Васильєву було присвоєно військове звання «капітан», а в травні 2015 року був затверджений командуванням 28ОМБР на посаду заступника командира другого механізованого батальйону бригади.

Дмитро активно співпрацював з одеськими волонтерами, які часто приїжджали на позиції. У волонетрів залишились тільки теплі спогади про Дмитра. Пише Валентина Степанова: «Мене постійно дивував порядок у вьому. телефоную і питаю: Дімочка, що вам ще треба передати? – не треба нічого, у нас є все те, що ви минулого разу передавали. Питаю: Діма, а медикаменти? – у мене все складено в ящик, все підписано, є відповідальний. Там все є і всього вдосталь. Ви нас вже завалили ліками” . У нього все є . Потрібні були лише підтримка, любов і трошки гарного настрою».

12516068_790838954378691_1170097773_n

 

Загинув 31 травня 2015 року, в день церковного свята Трійці, між с. Славне і Новомихайлівка Докучаєвського району Донецької області. Диверсійна група ворога напала з тилу на автомобіль «Урал», в якому їхали наші бійці, й вони опинились у засідці. Декілька бійців були поранені, двоє загинули, двоє потрапили у полон. Дмитра було вбито контрольним пострілом у голову.

Через день після смерті Дмитра, загинула його собака Гільза.

12506589_790839897711930_1618093809_n

Похований в с. Чорноморське Комінтернівського району. Провести Героя в останню путь прийшли сотні людей. Дмитру було 29 років.

25 червня 2015 року на будівлі Чорноморської загальноосвітньої школи, де навчався Дмитро Васильєв, була відкрита меморіальна дошка.

Advertisements

One thought on “Дмитро Васильєв. Позивний “Рубін”. Серія “Герої Одещини”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s